Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Відповідно до статті 42 Закону України «Про нотаріат» за обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулася до суду та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом. Таке положення також містить пункт 4.13 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5.
До суду звернулась особа з позовом до приватного нотаріуса про визнання незаконною відмови у вчиненні нотаріальної дії.
Позивач зазначала, що є єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті спадкодавця, проте вже протягом року не може отримати у приватного нотаріуса свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Нотаріус відмовляє у видачі свідоцтва, з огляду на надходження заяви заінтересованої особи про звернення до суду з позовом про визнання права на обов’язкову частку у спадщині.
Позивач вважала, що заява особи є необґрунтованою, а відмова нотаріуса є незаконною.
Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги, визнав відмову нотаріуса незаконною та зобов’язав приватного нотаріуса видати позивачу свідоцтво про право на спадщину за заповітом.
Суд під час розгляду справи встановив, що заява представника заінтересованої особи про зупинення вчинення нотаріальних дій не містить будь-яких обґрунтувань такого зупинення, крім інформування про факт звернення до суду, а у нотаріуса станом на надання відповідачу листів-відмов було відсутнє повідомлення від суду про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить позивач.
Суд зазначив, що у матеріалах спадкової справи відсутні докази того, що особа має право на обов’язкову частку в спадщині та наявні копії рішень судів, якими відмовлено у задоволенні вимог особи про визнання права на обов’язкову частку в спадщині. Так, заінтересована особа раніше зверталась до суду з позовом про визнання права на обов’язкову частку у спадщині, у задоволенні якого було відмовлено. Та згодом звернувся до суду з аналогічним позовом, та подав нотаріусу повторну заяву про зупинення нотаріальних дій.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що такі дії є зловживанням правом з метою перешкоджання позивачу в отриманні свідоцтва про право на спадщину.
Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та вказав на наявність визначених законом підстав для зупинення вчинення нотаріальних дій. Суд звернув увагу, що попередніми рішеннями судів відмовлено у задоволенні вимог особи про визнання права на обов’язкову частку у спадщині з підстав відсутності постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а не у зв’язку з безпідставністю заявлених вимог. А неодноразове звернення особи до суду з відповідними заявами не свідчить про зловживання своїми правами.
Також апеляційний суд не погодився з посиланням суду першої інстанції на те, що повторне звернення особи до суду із заявою про визнання права на обов’язкову частку у спадщині після смерті батька не є підставою для зупинення вчинення нотаріальної дії, оскільки у разі задоволення такої заяви судом, заінтересована особа також матиме право отримати спадщину після смерті свого батька, що вплине на права позивача щодо отримання спадщини за заповітом.
ВССУ підтримав позицію суду апеляційної інстанції та вказав, що факт повідомлення приватного нотаріуса про наявність спору щодо спадщини, підтверджено як обґрунтованою заявою особи про зупинення вчинення нотаріальних дій, так і позовною заявою про визнання права на обов'язкову частку у спадщині з відміткою міськрайонного суду про її одержання, а тому приватний нотаріус правомірно вважала, що видача свідоцтва про право на спадщину за заповітом має бути відкладена до розгляду справи у суді (ухвала від 09.11.2017 у справі № 285/3483/16-ц).
_03_03.png)
