Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Судами розглядався позов особи про визнання недійсним договору оренди землі, зобов’язання повернути земельну ділянку.
Позивач вказував, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину є власником земельної ділянки, успадкованої після смерті його матері. Вказаною земельною ділянкою на підставі договору оренди землі користується відповідач та відмовляється добровільно повернути . Проте, за посиланням позивача, вказаний договір є недійсним, оскільки його мати не підписувала договір оренди землі, акт приймання-передачі земельної ділянки та акт визначення меж земельної ділянки в натурі.
Відповідач в обґрунтування заперечень зазначав, що протягом дії оспорюваного договору ані у матері позивача, ані у нього не виникало питань щодо законності цього договору, вони отримували орендну плату, що, на думку відповідача, свідчить про відсутність заперечень проти умов договору. Під час розгляду справи судом першої інстанції було призначено почеркознавчу експертизу, висновком якої підтверджено, що підписи від імені матері позивача у двох примірниках договору оренди землі та додатках до нього виконані не цією особою, не позивачем та не його дружиною, а іншою особою.
Враховуючи відсутність волевиявлення сторони договору на його укладення, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги.
Відповідач не погодився з рішенням суду та оскаржив його до судів апеляційної та касаційної інстанцій, які залишили рішення суду першої інстанції без змін.
Суди не прийняли до уваги посилання скаржника на факт отримання позивачем орендної плати за договором оренди землі, як на підставу відмови у позові.
Відповідно до роз’яснень, наданих постановою Пленуму ВСУ № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Відповідно до пункту 7 вказаної постанови виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (частина перша статті 216 ЦК).
Суд зазначив, що та обставина, що позивач отримував плату за користування землею, відбувалась у подальшому і не може впливати на подію укладення правочину, яка мала місце раніше, та підтвердити наявність волевиявлення на укладення договору у минулому.
ВССУ, залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що факт отримання плати за користування землею не може свідчити про погодження з умовами укладеного раніше договору, і не створює правових наслідків (ухвала від 16.08.2017 у справі № 624/351/15-ц).
_03_03.png)
