Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
ВСУ переглянув судові рішення у справі за позовом особи до колишньої дружини про стягнення аліментів на його утримання.
Позивач посилався на те, що йому встановлено ІІ групу інвалідності до розірвання шлюбу з відповідачем, отже він утратив працездатність до розірвання шлюбу та потребує матеріальної допомоги. Відповідач може надавати таку допомогу, а тому просив стягувати з неї на його утримання по 1/4 частині від її заробітку щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову.
Відповідно до обставин справи у 2004 році особі встановлено ІІ групу інвалідності, яку з 1 лютого 2012 року встановлено довічно, і він отримує пенсію по інвалідності у розмірі 1 тис. 148 грн 72 коп. Також позивач отримав орендну плату за земельний пай за 2014 рік у розмірі 4 тис. 107 грн та авансом – орендну плату за 2015 рік у розмірі 3 тис. грн.
Суд першої інстанції задовольнив позов та стягнув з відповідача на утримання позивача по 1/4 частці всіх видів її прибутку щомісячно.
Апеляційний суд змінив рішення суду першої інстанції у частині розміру аліментів, стягнувши з відповідача на утримання позивача по 1/12 частині усіх видів її доходу щомісячно. З таким рішенням погодився і ВССУ.
ВСУ скасував судові рішення та у задоволенні позовних вимог особи відмовив.
ВСУ дійшов висновку, що суди неправильно застосували норми статті 75 Сімейного кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до статі 75 СК України право на утримання (аліменти) має той із подружжя, хто є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, хто досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом І, ІІ чи ІІІ групи. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 76 СК України передбачено, що розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу. Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу. Особа має право на утримання і тоді, коли вона стала інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу.
ВСУ роз’яснив, що аналіз статей 75, 76 СК України дає підстави для висновку, що аліментні зобов’язання на утримання одного з подружжя можуть призначатися за наявності юридичних складових – сукупності певних умов, зокрема:
- перебування у зареєстрованому шлюбі або після розірвання шлюбу – якщо особа стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу, а також коли вона стала інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу;
- непрацездатність одного з подружжя;
- потреба в матеріальній допомозі;
- нижчий від прожиткового мінімуму рівень матеріального забезпечення.
Суди, розглядаючи справу, встановили, що розмір пенсії позивача як інваліда ІІ групи становив 1 тис. 148 грн 72 коп.; крім того, він отримував орендну плату за земельний пай; на час розгляду справи позивач не був платником аліментів, утримання з його пенсії не проводились, але не врахували вказаних обставин при прийнятті рішень.
ВСУ зазначив, що доходи позивача забезпечували йому прожитковий мінімум, встановлений законом для осіб, які втратили працездатність, а тому його не можна вважати особою, яка потребує матеріальної допомоги в розумінні частини четвертої статті 75 СК України (постанова від 16.08.2017 у справі № 6-1111цс17).
_03_03.png)
