СУДОВЕ АДМІНІСТРУВАННЯ: КЛЮЧОВІ МОМЕНТИ

Враховуючи, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, тому найбільш доцільно і змістовно визначати судове адміністрування як різновид соціального управління. Соціальні системи управління відзначаються найскладнішою, ієрархічно організованою структурою управління. Соціальне керування поєднує в собі ознаки державного управління і самоуправління та включає діяльність з організаційного управління судами, організаційного забезпечення функціонування судів відповідно до Конституції і законів України. Інакше кажучи, судове адміністрування - це організація та координація роботи суду.

На сьогодні питання удосконалення системи судової влади в нашій державі не втрачають своєї актуальності. Минулий рік став вирішальним для запуску повномасштабної судової реформи: внесено зміни до Конституції України, прийнято нові закони «Про судоустрій і статус суддів», «Про Вищу раду правосуддя», два закони щодо виконання судових рішень.

Здійснивши аналіз прийнятих нормативних актів, можна зробити висновок, що проведення судово-правової реформи в Україні передбачає переосмислення ролі суду з позицій конституційних та міжнародно-правових стандартів  як органу захисту прав людини та основоположних свобод, що діє на принципах справедливості, незалежності, доступності й відкритості.

Законотворча діяльність в галузі реформування судової системи спрямована не тільки на підвищення ефективності правосуддя, а й на вдосконалення судового управління, тобто адміністрування в самій судовій установі та забезпечення його прозорості.

Головну роль у судовому адмініструванні відіграє адміністративний корпус, який в свою чергу складається з голови суду та керівника апарату суду.

Загальновідомо, що основною місією судів є здійснення правосуддя, задля забезпечення захисту передбачених законом прав і інтересів людей. Але запорукою успішної реалізації цієї мети є, зокрема, приділення адміністраторами належної уваги іншим, досить важливим напрямам діяльності. Налагодження ефективного функціонування судово-адміністративних послуг, ведення на належному рівні обліково-статистичної роботи, розгляд звернень і інформаційних запитів громадян, дотримання етичних стандартів у роботі, безперечно є суттєвим у досягненні кінцевої мети – реалізації основної місії суду.

Запорукою ефективного адміністрування в  суді є злагоджена співпраця судових адміністраторів, тоді як основою ефективного адміністрування в суді є наявність у судових адміністраторів управлінських знань і навичок публічної діяльності.

Судові адміністратори насамперед мають бути беззаперечними лідерами у колективі. Лідер — це член групи, який добровільно визнає за собою найбільшу міру відповідальності в досягненні основних цілей установи, тобто значно більшу, ніж того вимагають формальні розпорядження або загальноприйняті норми. Визначальні компетенції судових адміністраторів суду ґрунтуються на взаємних відносинах, об’єктивній комунікації, спільному управлінні, делегуванні повноважень та однаковому визначенні бачення.

Формування консенсусу між судовими адміністраторами є ключовою умовою успішного і  ефективного судового адміністрування. Від їх злагодженої управлінської політики залежить покращення функціонування суду та  відповідно підвищення рівня довіри громадян.

Не можна залишити поза увагою і те, що без запровадження інновацій в адмініструванні судів складно досягти відчутних результатів у забезпеченні незалежності, професіоналізму та відповідальності суддів.

Саме тому деякі з інноваційних методів адміністрування, які були розроблені на основі досвіду інших країн, вже застосовуються на практиці. Вони зайняли своє місце серед таких напрямів діяльності, як: активне втілення проектів «Електронна доступність» та «Електронний суд», удосконалення надання судово-адміністративних послуг, організація процесуальної діяльності в приміщенні суду; удосконалення організаційної структури суду; розподіл повноважень серед працівників апарату суду; полегшення доступу громадян до правосуддя; налагодження зв’язків з громадськістю та ЗМІ тощо.

Джерело: Інформаційно-правовий портал «Українське право»