Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
До суду звернувся виконавчий комітет міської ради в інтересах малолітньої дитини з позовом про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав.
Обґрунтовував позовні вимоги тим, що відповідачі – батьки неналежним чином виконують батьківські обов’язки, не дбають про здоров’я, розвиток дитини, не забезпечують здобуття сином освіти, не забезпечують дитину належним чином продуктами харчування, не мають виховного впливу на сина, що призвело до нездобуття ним освіти. Також Виконком вказував, що дитині було організовано навчання за індивідуальною формою, проте вчителі навчального закладу не мали змоги жодного разу відвідати учня вдома та провести з ним навчальні заняття індивідуально, оскільки їм не відчиняли двері в квартиру. За неналежне виконання батьківських обов’язків правоохоронними органами на одного з батьків складено протокол про вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП.
Суд першої інстанції задовольнив позов, відібрав у батьків неповнолітнього сина, без позбавлення батьківських прав та передав органу опіки та піклування виконавчого комітету міської ради для влаштування. Суд виходив з того, що відповідачі ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини, а саме обов’язку забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Апеляційний суд скасував рішення міськрайонного суду та у задоволенні позову відмовив.
Погодившись з висновками суду, що відповідачами не вживалися належні заходи щодо забезпечення умов для здобуття сином повної загальної середньої освіти, апеляційний суд визнав висновок суду першої інстанції щодо необхідності відібрання дитини у відповідачів передчасним.
Відповідно до ч.1 ст.170 Сімейного кодексу України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених п.п. 2-5 ч.1 ст. 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.
Відповідно до пунктів 2-5 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.
Апеляційний суд зауважив, що Декларацією прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір'ю.
Позиція, що дитина може бути розлучена з матір'ю у виняткових випадках, також викладена у рішенні Європейського Суду з прав людини від 18 грудня 2008 року № 39948/06 у справі «Савіни проти України».
Суд апеляційної інстанції зазначив, що представником позивача не наведено будь-яких виключних обставин, які б викликали крайню необхідність розлучення дитини з батьками. Також суд враховував, що відібрання дитини позбавить дитину батьківської турботи та допомоги і може призвести до погіршення її становища (рішення апеляційного суду Хмельницької області від 12.01.2017 у справі № 686/7114/16ц).
ВССУ погодився з рішенням апеляційного суду та залишив його без змін (ухвала ВССУ від 19.07.2017).
_03_03.png)
