29 серпня — дата, за якою стоять людські життя, родини, які чекають і пам’ятають, нездійснені плани та майбутнє, яке для когось обірвалося на полі бою. Імена захисників і захисниць України не мають залишатися лише рядками на меморіалах. За кожним із них була людина зі своїми мріями, близькими, звичним життям, яке вона залишила, щоб захистити інших.
Пам’ять про полеглих живе в тому, як ми говоримо про них, як бережемо їхні імена і наскільки відповідально ставимося до країни, за яку вони віддали своє життя.
Схиляємо голови перед тими, хто повернувся на щиті. Пам’ятаємо їх не лише сьогодні, а щоразу, коли називаємо Україну своєю.
_03_03.png)
